Лінгвосеміотичний напрям культурологічних досліджень другої половини ХХ століття : неоміфологічні тенденції

Дисертація є одним із перших інтегративних досліджень, де лінгво-семіотичний підхід щодо інтерпретації культурологічних досліджень стає спеціальною темою вивчення, де визначаються неоміфологічні тенденції в інтерпретації та реконструкції культури в цілому та її окремих практик. Надається аналіз еволюції та становлення семіології як однієї із провідних дисциплін ХХ століття в реаліях французької, амкриканської, тартуськомосковської, української шкіл. Українська семіологічна школа вивчається в епістеміологічному, етнокультурному, антропологічному вимірах, лінгвосеміотичний напрям культурологічних досліджень стає принципом інтерпретації цілісності культури.

Dissertation is one of the first integrative researches, where lingvosemiotic approach in relation to interpretation of culturelogic researches becomes the special theme of teaching, where neomythological tendencies are determined in interpretation and reconstruction of culture on the whole and it separate practices. The analysis of evolution and becoming of semiology is given as one of leading disciplines of XX age in realities of French, American, Tarturian-moscow, Ukrainian schools. Ukrainian semiological school is studied in epistemiological, to ethnocultural, anthropological measurings, lingvosemiotical direction of culturelogical researches becomes prinsiple interpretation of integrity of culture.