The French Language and Culture from the Viewpoint of Russians during the Crimean War of 1853–1856 (Linguoimagological Aspect)

The article analyzes the view of the Russian soldiers, officers, and journalists on their opponents – the French during the Russian-Turkish war of 1853–1856 from the position of linguoimagology. For the study, memoirs of participants of the Crimean War, journal notes, and letters were selected. The assessment given to the enemy by the Russians is of a particular interest. Based on the results of the study, the author comes to the
conclusion that there was no universal image of the French as an enemy in the Russian society in the mid-19th century, which was facilitated by the presence of common cultural values among both the Russians and the French. An important factor was the French language, which was close or native to Russian aristocrats from their childhood. For the assessment’s verbalization, the following means were used: exclamation marks and
ellipses, meliorative epithets and attributes, vernaculars, vulgarisms, jargon, metaphors, non-equivalent vocabulary and figurative expressions. Barbarisms were used to ridicule the admiration of the Russian nobles for the French language. Such a detail as the desire of the French to give their names to the terrain of a foreign state is noted, too. The authors also use precedent statements to show that the opponents were quite familiar with each other.

У статті аналізується погляд російських солдатів, офіцерів та журналістів на своїх
супротивників – французів під час Російсько-турецької війни 1853–1856 рр. з позиції лінгвоімагології.
Росіяни і французи воювали не вперше, але якщо в 1812 році Франція програла Коаліції союзників, то в 1856 році вже піддані Наполеона ІІІ святкували перемогу разом із військовими Британської імперії над солдатами й офіцерами російського імператора Олександра ІІ. Для дослідження були відібрані спогади учасників Кримської війни, журнальні нотатки та листи. Особливий інтерес викликає оцінка,
яку росіяни дають ворогу. За результатами дослідження автор доходить висновку, що в російському суспільстві середини XIX ст. не існувало універсального образу французів як ворога, чому сприяла наявність спільних культурних цінностей у обох народів – росіян і французів. Важливим фактором була французька мова, близька або рідна російським аристократам з дитинства, якою ті користувались, навіть під час битв. Для вербалізації оцінки вжито таких засобів: знаки оклику та три крапки, меліоративні епітети та атрибути, просторіччя, вульгаризми, жаргонізми, метафори, безеквівалентна лексика та образні висловлювання. Варваризми використовувалися для висміювання захоплення російських дворян французькою мовою. Відзначається і така деталь, як бажання французів дати свої імена території іноземної держави. Автори також використовують прецедентні висловлювання, щоб показати, що опоненти були досить знайомі один з одним і російськомовний читач мав достатньо інформації про історію та культуру Франції.