Ідейно-теоретичні важелі постсекулярного осмислення аксіологічних вимірів соціальної дійсності

У статті зактуалізовано проблему осмислення аксіологічних вимірів сучасності у зв’язку із постанням постсекулярності, що межує з постмодерним «розмиттям» критеріїв належного. Авторка за основне завдання вбачає систематизація джерел і форм соціокультурного розвитку сучасного соціуму та напрямів дієвості його традиційно-релігійних, секулярних і постсекулярних форматів. Задля цього вона звертається до доктрини секулярного/постсекулярного Ч. Тейлора та вчення про етику істин А.Бадью. На грунті цього, робиться висновок, що особливість постсекулярного етапу, що характерний саме для сьогодення виявляється в тому, що він не постає лише запереченням попередніх. Навпаки, постсекулярний етап знімає категоричне протиставлення релігійного і секулярного, єднаючи в синергії конструктивні, людино- і культуротворчі можливості кожного з них та запобігаючи актуалізації їхніх деструктивних потенцій.

В статье актуализировано проблему осмысления аксиологических измерений современности в связи с возникновением постсекулярности, граничащей с постмодернистским «размытием» критериев должного. Автор основной задачей видит систематизацию источников и форм социокультурного развития современного социума та направлений действенности его традиционно религиозных, секулярных и постсекулярных форматов. Для этого автор обращается к доктрине секулярного / постсекулярного Ч. Тейлора и к учению о этике истин А. Бадью. На почве этого, делается вывод, что особенность постсекулярного этапа, характерного именно для настоящего времени, проявляется в том, что он не является только отрицанием предыдущих этапов. Напротив, он снимает категорическое противопоставление религиозного и секулярного, соединяя в синергии конструктивные, человеко- и культуротворческие возможности каждого из них, предотвращая актуализацию их деструктивных потенций.

In the article, the problem of understanding the axiological dimensions of modernity in connection with the emergence of post-secularism, bordering on the postmodernist “blurring” of the criteria of due, is conceptualized. The author sees as the main task the systematization of the sources and forms of socio-cultural development of modern society and the directions of the effectiveness of its traditionally religious, secular and post-secular formats. For this, the author refers to the doctrine of the secular / post-secular Charles Taylor and the teaching of the ethics of truths by A. Badiou. On the basis of this, it is concluded that the feature of the post-secular stage, which is characteristic of the present time, is manifested in the fact that it is not only a negation of the previous stages. On the contrary, he removes the categorical juxtaposition of the religious and the secular, combining in synergy the constructive, human-cultural and creative possibilities of each of them, preventing the actualization of their destructive potential.