Філософська концептуалізація наукової освіти як інструмента миробудівництва

У
даній роботі наукова освіта
розглядається як наскрізний підхід, що
має впроваджуватися на кожному
рівні освіти – дошкільному,
позашкільному, у школах та
університетах, а також у сфері освіти
впродовж життя. Це надасть змогу
докорінно модернізувати застарілі
форми навчання. Сучасна освіта має
ґрунтуватися насамперед на наукових
дослідженнях, бо вони здатні вберегти
освітній процес від перетворення на
відверту чи завуальовану
індоктринацію, у межах якої
здійснюється вишкіл стандартизованих особистостей, які на подальших
етапах життєдіяльності будуть
легко піддаватись зовнішнім
маніпуляціям. Такий підхід до освіти
де-факто є “освітою для війни”, бо вона
жодним чином не сприяє розвитку
цілісної особистості, що зможе
реалізувати свій професійний та
громадянський потенціал у кар’єрі, а
також повсякденному житті. Саме
наукова освіта має посідати важливе
місце у філософії освіти для миру,
оскільки вона пропонує новий стиль
комунікації між викладачем
(вчителем) та студентом (учнем), а
також нетипове ставлення до знань,
заохочуючи свободу пізнання та
творчості у навчальному процесі.

In this paper, science
education is considered as a crosscutting approach, which should be
implemented at every level of education
(playschools, primary and secondary
schools, universities, as well as in
lifelong learning). This will make it
possible to radically modernize
outdated forms of education. Modern
education should be based primarily on
research because it can protect the
educational process from becoming an
overt or veiled indoctrination. The
training of similar characters is easily
exposed to various external
manipulations. This approach to
education is de facto “education for
war” because it doesn’t contribute to the
development of holistic personalities
that will realize their professional and
civic potential in their careers and
everyday life. Science education should
play a leading role in the philosophy of
education for peace offering new style
of communication between lecturer
(teacher) and student (pupil), as well as
an atypical attitude to knowledge,
encouraging freedom of knowledge and
creativity in the educational process.