Православна думка доби постмодерну: філософсько-релігієзнавчий аналіз

У дисертації вперше в українському релігієзнавстві запропоновано комплексний філософсько-релігієзнавчий аналіз православної думки епохи постмодерну. Джерелами формування нової парадигми православної теології, якою є постнеопатристика, стали літургійне богослов’я, біблійна теологія та екзистенціалізм. Становлення постнеопатристики як особливої парадигми завершилося в результаті формування постмодерної «теоестетики» як феноменології чуттєвого переживання присутності апофатичного Бога і герменевтики причетності до абсолютних трансценденталій краси, істини та любові. Специфічними рисами антропологічного вчення постнеопатристики стали визнання екстатичності екзистенції, етико-онтологічне вчення про необхідність абсолютного прийняття «іншого», позитивна оцінка різноманіття ідентичностей, заперечення існування дуалізму раціонального і чуттєвого. Представники постнеопатристики представили власну політичну теологію, яка систематично обґрунтовує демократичні цінності та принципи, пацифізм і методи посткапіталістичної солідарності. У межах постнепатристики відбувається формування нового типу православної екуменічної думки, що акцентує увагу на існуванні єдності церкви, доводить відсутність суттєвих розбіжностей у теології між православ’ям і католицизмом, розглядаючи ці традиції як дві взаємодоповнювальні системи теорій та практик.

The thesis is the first scholarly study within Ukrainian religious studies suggested a complex philosophical and religious studies analysis Orthodox thought postmodern. The sources of the new paradigm of Orthodox theology, which is post-neopatrists became liturgical theology, biblical theology and existentialism. The formation of Post-NeoPatristics as a special paradigm was completed as a result of the formation of postmodern "theaesthetics" as the phenomenology of the sensory experience of the presence of apophatic God and the hermeneutics of involvement in the absolute transcendentals of beauty, truth and love. Specific features of the anthropological doctrine of Post NeoPatristics were the recognition of the ecstaticity of the existential, the ethical-ontological doctrine of the necessity of absolute acceptance of the "other", the positive evaluation of the diversity of identities, the denial of the existence of dialysis of rational and sensual. Representatives of Post-Neo-Patristics own political theology, which systematically substantiates democratic values and principles, pacifism and methods of post-capitalist solidarity. Within the framework of Post-Neo-Patristics, a new type of Orthodox ecumenical thought is forming, which emphasizes the existence of the unity of the church, proves the absence of significant differences in theology between Orthodoxy and Catholicism, treating the latter as two complementary theories and practices.