Практика аскези в ісламському містицизмі: генезис і вияви

Дисертаційне дослідження присвячено генезису та виявам практики аскези в ісламському містицизмі. Здійснено історико-релігієзнавчу реконструкцію традицій «зречення мирського» (зухд) в ранньому ісламі, розкрито особливості «зухду» як різновиду духовно-практичної діяльності; охарактеризовані його основні форми; визначені його відмінності від античної та ранньохристиянської традицій. Встановлено, що еволюція суфізму як провідної течії ісламського містицизму безпосередньо пов’язана із філософською і богословською рефлексією аскетичних практик. Спростовані висновки про переважно запозичений характер аскетичних традицій в ісламі; доведено, що останні формувалися у специфічному соціокультурному середовищі й на відмінних духовно-світоглядних засадах.

Диссертационное исследование посвящено генезису и проявлениям практики аскезы в исламском мистицизме. Осуществлена историко-религиеведческая реконструкция традиций отречения от мирского (зухд) в раннем исламе, раскрыты особенности «зухда» как разновидности духовно-практической деятельности; охарактеризованы его основные формы; определены его отличия от античной и раннехристианской традиций. Установлено, что эволюция суфизма как ведущего течения исламского мистицизма непосредственно связана с философской и богословской рефлексией аскетических практик. Опровергаются выводы о преимущественно заимствованном характере аскетических традиций в исламе; доказано, что последние формировались в специфической социокультурной среде и на иных духовно-мировоззренческих основаниях.

In this thesis performed a comprehensive theoretico-methodological analysis of the concepts of mystic, mysticism, asceticism, religious experience, mystical experience. This analysis showed that non-critical application of categories, developed within Western philosophy and theology, for the analysis of Islamic mysticism, particularly Sufism (as the leading mystical tradition in Islam), leads to a simplification of religious and philosophical content of Sufism, artificial reductionism in comparative analysis of Eastern and Western mystical traditions, inadequate interpretation of some basic concepts. Therefore, concepts which are traditionally used to describe the Sufism, demand their interpretation in the context of ontological, epistemological, anthropological ideas within the Sufism tradition. Applying the methods of comparative, cross-cultural, and phenomenological analysis to the ascetic practices of various religions and philosophico-ethical systems of the ancient period, Christianity, and studing the peculiarities of ascetic traditions in pre-Islamic and early Islamic period, led to the conclusions that, despite the presence or in the form of other general, universal characteristics which are typical to almost all mystical-religious groups in all historical periods, at the same time every historical type of asceticism formed in a particular social and cultural society, which determined the specifics of the spiritual and philosophical foundations and external forms of expression. This analysis led to the conclusion that the authenticity features of religious outlook of Arabic in pre-Islamic period and the period of early Islam, especially the traditional forms of self-restraint and normative-regulatory principles which are inherent in the religion of Islam, gave the background to the development of asceticism (zuhd). It is shown that the evolution of practice in the form of asceticism (zuhd) as a spiritual practice and its deep metaphysical and mystical content is directly related to the ontological and epistemological comprehension of spiritual traditions and the primary sources of Islam. In this context, is analized different views on the definition of the practice in the form of asceticism (zuhd). Special attention is paid to the various ascetic and mystical movements in early Islam, thus highlight different approaches to defining the content and peculiarities of the practice of asceticism (zuhd): as normative regulatory form on the basis of self-restraint, and as a spiritual practice filled with mystical epistemological content. It is also possible to argue that the evolution of zuhd is directly related to the genesis and development of important concepts of Sufism.