Концепт любові у філософії російського Срібного віку

В дисертації проведено концептуально-аналітичне осмислення проблематики любові у філософії російського Срібного віку у контексті зв’язку з історико-філософською традицією «філософії любові». Новизна дослідження полягає в тому, що вперше інтерпретації любові філософами даної епохи представлені як концепт, що цілісно відтворює характерні для традиції підходи до любові та виробляється на підставі категорії свободи (вільної єдності), яка дається через обоження – перетворення духу, тіла та душі людини. Виявлено, що школа російського релігійного ренесансу модифікує та розвиває ідеї платонізму, грецької патристики (теозіс), ренесансний ідеал творчого натхнення в гармонії духа та тіла, раціоналістичні та ірраціоналістичні підходи до любові у класичній і некласичній філософії.

In the dissertation the conceptual-analytical comprehension of theme of love is conducted in philosophy of the Russian Silver age in the context of intercommunication with historical and philosophical tradition of “philosophy of love”. Novelty of research consists in the fact that the first interpretation of love by philosophers of this period are presented as a concept which integrally reproduces the characteristic for tradition approaches for love and produced on the basis of category of freedom (free unity), which is given through theosis, – transformation of spirit, body and soul of human. The author shows that the school of Russian religious Renaissance of updates and develops the ideas of Platonism, Greek Patristics (theosis), the Renaissance ideal of creative inspiration in harmony of body and spirit, rationalistic and non-rationalistic approaches to love classical and non-classical philosophy.