Обґрунтування державно-правової доктрини Отто Ейхельманом

У своїх наукових дослідженнях і лекціях Отто Ейхельман поєднує право і правопорядок з концепцією державної влади, принципами взаємовідносин держави і закону, раціональним співвідношенням індивідуальних, громадянських і політичних свобод у державі. Дослідження вченого безпосередньо пов’язані з проблемами державотворчих процесів. Це роботи, що розкривають принципи і зміст міжнародних відносин, дослідження з адміністративної організації, реформа місцевого самоврядування, розвиток правових і соціальних відносин у суспільстві, обгрунтування федеративної ідеї державного устрою. Вчений залишив не лише велику наукову спадщину, а й важливий практичний національний досвід, спрямований на встановлення незалежного статусу соборної України. Він брав участь у важливих подіях національно-визвольної боротьби у 1917–21 роках, а під час перебування в еміграції продовжував свою суспільно-політичну, науково-дослідну та просвітницьку роботу, яка булла присвячена питанню розбудови Української держави. Він продемонстрував ідею національної незалежності України, зробивши акцент на принципі самовизначення народу та необхідності наповнення європейського інформаційного простору інформацією про ресурсний потенціал українців. Погляди Отто Ейхельмана на проблему державного устрою були доповнені і інтегровані в проект Конституції УНР, написаний юристом в 1921 році. Потім, у 1934 році, він проголосив новий шлях розвитку держави і права України, але не відмовився від принципів народовладдя, демократизації, федералізму, децентралізації влади.

In his research and lectures, Otto Eichelman combines law and order with the concept of state power, the principles of the relationship between the state and the law, and the rational balance of individual, civil, and political freedoms in the state. The scientist’s research is directly related to the problems of state-building processes. These are works revealing the principles and content of international relations, research on administrative organization, reform of local self-government, development of legal and social relations in society, justification of the federal idea of the state system. The scientist left not only a great scientific legacy, but also an important practical national experience aimed at establishing the independent status of cathedral Ukraine. He took part in important events of the national liberation struggle in 1917–21, and during his stay in exile he continued his socio-political, scientific research and educational work, which was devoted to the issue of building the Ukrainian state. He demonstrated the idea of national independence of Ukraine, emphasizing the principle of self-determination of the people and the need to fill the European information space with information about the resource potential of Ukrainians. Otto Eichelman’s views on the problem of the state system were supplemented and integrated into the draft Constitution of the Ukrainian People’s Republic, written by a lawyer in 1921. Then, in 1934, he announced a new way of developing the state and law of Ukraine, but did not abandon the principles of people’s rule, democratization, federalism, and decentralization of power.