Християнські та язичницькі образи-символи у творчості Ігоря Павлюка

І. Павлюк вводить людину в систему координат світу природи, розкриваючи її сутність як частини цього світу. Поруч з ліричним суб’єктом діють міфофольклорні й демонологічні персонажі – русалки, мавки, відьми та ін. У поезії І. Павлюка згадується наймогутніший язичницький бог Київської Русі Перун. Серед язичницьких символів домінантним у творчості поета-волинянина є образ кам’яної баби. В інтерпретації Бога у І. Павлюка переважає не релігійне, а ціннісне, акмеологічне начало. Він є моральним абсолютом та духовною опорою народу, проте у поезії часто виступає об’єктом для насмішок, знущань з боку суспільства або ж абсолютного суспільного збайдужіння. Поганські (язичницькі) впливи проявляються у поезії через відображення культів природи, предків. Відголоски язичницької культури ніби проходять наскрізь через душу ліричного героя, поєднуючись з християнською вірою в єдиного Бога та Сина Божого Ісуса Христа.