Практика аскези в ісламському містицизмі: генезис і вияви

Дисертаційне дослідження присвячено генезису та виявам практики аскези в ісламському містицизмі. Здійснено історико-релігієзнавчу реконструкцію традицій «зречення мирського» (зухд) в ранньому ісламі, розкрито особливості «зухду» як різновиду духовно-практичної діяльності; охарактеризовані його основні форми; визначені його відмінності від античної та ранньохристиянської традицій. Встановлено, що еволюція суфізму як провідної течії ісламського містицизму безпосередньо пов’язана із філософською і богословською рефлексією аскетичних практик. Спростовані висновки про переважно запозичений характер аскетичних традицій в ісламі; доведено, що останні формувалися у специфічному соціокультурному середовищі й на відмінних духовно-світоглядних засадах.

Диссертационное исследование посвящено генезису и проявлениям практики аскезы в исламском мистицизме. Осуществлена историко-религиеведческая реконструкция традиций отречения от мирского (зухд) в раннем исламе, раскрыты особенности «зухда» как разновидности духовно-практической деятельности; охарактеризованы его основные формы; определены его отличия от античной и раннехристианской традиций. Установлено, что эволюция суфизма как ведущего течения исламского мистицизма непосредственно связана с философской и богословской рефлексией аскетических практик. Опровергаются выводы о преимущественно заимствованном характере аскетических традиций в исламе; доказано, что последние формировались в специфической социокультурной среде и на иных духовно-мировоззренческих основаниях.

In this thesis performed a comprehensive theoretico-methodological analysis of the concepts of mystic, mysticism, asceticism, religious experience, mystical experience. This analysis showed that non-critical application of categories, developed within Western philosophy and theology, for the analysis of Islamic mysticism, particularly Sufism (as the leading mystical tradition in Islam), leads to a simplification of religious and philosophical content of Sufism, artificial reductionism in comparative analysis of Eastern and Western mystical traditions, inadequate interpretation of some basic concepts. Therefore, concepts which are traditionally used to describe the Sufism, demand their interpretation in the context of ontological, epistemological, anthropological ideas within the Sufism tradition.