Reminiscences of Profanum and Sacrum in the Poetics of Serhii Zhadan

The article examines the transformation of sacred and profane motifs in Serhii Zhadan’s creative work. In particular, a comparative analysis of early poems and modern poetry was carried out. The key sacred and profane images are revealed, which acquire a new meaning in the author’s authentic reading. Philosophical and intimate lyrics resonate with the Bible and profane space as a canvas of being. Serhii Zhadan’s early poems are full of hope and love and retain a fractal structure. The poet's modern poems illustrate the artist’s maturity and poise. On the other hand, modern Zhadan becomes more straightforward and uncompromising. Sacrum and profanum are not always opposite, but always complementary concepts in Serhii Zhadan’s work. Today, Serhii Zhadan addresses not only his contemporaries, but also the dead and the unborn, as Taras Shevchenko once did. The figure of Serhii Zhadan should be considered comprehensively through the prism of his activities. After all, volunteering and participation in a large number of public initiatives with the aim of enlightenment, the revival of the Ukrainian nation not only affects the artist's creativity, but also brings him to the forefront of the cultural and military front.

У статті розглядається трансформація сакральних і профанних мотивів у творчості Сергія Жадана. Зокрема, проведено порівняльний аналіз ранніх віршів і сучасної поезії. Розкриваються ключові сакральні та профанні образи, які в автентичному авторському прочитанні набувають нового змісту. Філософська та інтимна лірика перегукується з Біблією та профанним простором як полотном буття. Ранні вірші Сергія Жадана, сповнені надії та любові, зберігають фрактальну структуру. Сучасні вірші поета свідчать про зрілість і виваженість митця. З іншого боку, сучасний Жадан стає більш прямолінійним і безкомпромісним. Сакрум і профанум у творчості Сергія Жадана – не завжди протилежні, але завжди взаємодоповнювальні поняття. Сьогодні Сергій Жадан звертається не лише до сучасників, а й до мертвих і ненароджених, як колись Тарас Шевченко. Постать Сергія Жадана варто розглядати комплексно через призму його діяльності. Адже волонтерство та участь у великій кількості громадських ініціатив з метою просвіти, відродження української нації не лише впливає на творчість митця, а й виводить його на передову культурного та військового фронту.