Дескриптивність нелінійного теоретичного знання та самоорганізація нелінійної науки
Date Issued
2017
Author(s)
Добронравова, І.
Abstract
Correspondence between descriptiveness of nonlinear theoretical knowledge
about self-organizing phenomena and descriptive epistemological models in foun-dations of self-organizing nonlinear science demonstrates the becoming of adequate methodological consciousness in the sphere of nonlinear studies. It means the revision of epistemological foundations for nonlinear methodology, specifically the understanding of scientific truth as nonlinear process. Self-organizing system
choices by chance one of its nonlinear dynamic’s variant. Theory predicts the
branching in bifurcation points of graphs of nonlinear equations solutions. Realization by system one of the possibilities, expressed by the solution, does not mean
that other solutions were not the scientific truth. Theoretical explanation of realized state of nonlinear process is real necessity, which includes information about
choice in bifurcation point. So, it is theoretical description of certain variant of
self-organization. It is interesting that science of self-organization is self-organizing itself, complementing the disciplinary organization by self-organizing interdisciplinary communities of scientists.
about self-organizing phenomena and descriptive epistemological models in foun-dations of self-organizing nonlinear science demonstrates the becoming of adequate methodological consciousness in the sphere of nonlinear studies. It means the revision of epistemological foundations for nonlinear methodology, specifically the understanding of scientific truth as nonlinear process. Self-organizing system
choices by chance one of its nonlinear dynamic’s variant. Theory predicts the
branching in bifurcation points of graphs of nonlinear equations solutions. Realization by system one of the possibilities, expressed by the solution, does not mean
that other solutions were not the scientific truth. Theoretical explanation of realized state of nonlinear process is real necessity, which includes information about
choice in bifurcation point. So, it is theoretical description of certain variant of
self-organization. It is interesting that science of self-organization is self-organizing itself, complementing the disciplinary organization by self-organizing interdisciplinary communities of scientists.
Відповідність між дескриптивністю нелінійного теоретичного знання про феномени самоорганізації та дескриптивністю епістемологічних моделей в засадах постнекласичної науки, що самоорганізується, демонструє становлення адекватної методологічної свідомості в сфері нелінійних досліджень. Це означає перегляд
епістемологічних засад нелінійної методології, зокрема, розуміння наукової
істини як нелінійного процесу. Системи, що самоорганізуються, обирають
випадковим чином варіант їхньої нелінійної динаміки. Теорія передбачає
розгалуження в точках біфуркації графіків розв’язків нелінійних рівнянь.
Реалізація системою однієї з можливостей, вираженої певним розв’язком,
не означає, що інші розв’язки не були науковою істиною. Теоретичне пояснення певного стану нелінійного процесу є реальною необхідністю, яка включає інформацію про вибір в точці біфуркації. Тобто це теоретичний опис певного варіанту самоорганізації. Цікаво, що наука про самоорганізацію сама є самоорганізовуваною, доповнюючи дисциплінарну організацію самоорганізацією міждисциплінарних спільнот вчених.
епістемологічних засад нелінійної методології, зокрема, розуміння наукової
істини як нелінійного процесу. Системи, що самоорганізуються, обирають
випадковим чином варіант їхньої нелінійної динаміки. Теорія передбачає
розгалуження в точках біфуркації графіків розв’язків нелінійних рівнянь.
Реалізація системою однієї з можливостей, вираженої певним розв’язком,
не означає, що інші розв’язки не були науковою істиною. Теоретичне пояснення певного стану нелінійного процесу є реальною необхідністю, яка включає інформацію про вибір в точці біфуркації. Тобто це теоретичний опис певного варіанту самоорганізації. Цікаво, що наука про самоорганізацію сама є самоорганізовуваною, доповнюючи дисциплінарну організацію самоорганізацією міждисциплінарних спільнот вчених.