Трансгуманiзм як iдея iманентного фiзичного безсмертя та джерело нової темпоральної парадигми людства

В межах фiлософської рефлексiї розглянуто темпоральну парадигму трансгуманiстичного суспiльства, в якому гiпотетично уможливлюється фiзичне безсмертя людини, що приховує в собi антигуманiстичнi цiнностi, чи то цiннiсну девалiдизацiю. Трансгуманiзм як засiб подолання фiзичної смертi — питання, яке в умовах науково-технiчного прогресу, розвитку цифрових та нанотехнологiй, штучного iнтелекту, створює когнiтивний дисонанс мiж свiтоглядними орiєнтирами темпорального буття людини i суспiльства в екзистенцiальному та соцiокультурному вимiрах. Смерть як факт життєвої бiографiї кожної людини отримує свого значення як точка переосмислення i «перезапуску» всiх попереднiх життєвих подiй, але водночас це переосмислення вiдбувається у рамках тiєї темпоральної парадигми, яка панує у данiй iсторичнiй епосi. Акцентуючи увагу на iдеї iманентного фiзичного безсмертя людини у певному темпоральному векторi, в дослiдженнi змодельовано темпоральну парадигму суспiльства трансгуманiстичного безсмертя в контекстi трансгуманiстичного типу свiтогляду.

In the context of philosophical reflection, the temporal paradigm of a transhumanist society is considered, in which the physical immortality of human is hypothetically made possible, which hides in itself anti-humanistic values, or value devaluation. Transhumanism as a means of overcoming physical death is an issue that, in the context of scientific and technological progress, the development of digital and nanotechnologies, artificial intelligence, creates a cognitive dissonance between the worldview orientations of the temporal being of human and society in the existential and sociocultural dimensions. Death as a fact of the life biography of every person acquires its meaning as a point of rethinking and “rebooting” of all previous life events, but at the same time, this rethinking takes place within the framework of the temporal paradigm that prevails in this historical era. Focusing on the idea of the immanent physical immortality of human in a certain temporal vector, the study modeled the temporal paradigm of a transhumanist society of immortality in the context of the transhumanist type of worldview.