Юридична відповідальність за шкоду довкіллю, спричинену воєнними діями

У статті здійснено комплексне дослідження правових, інституційних та методологічних засад фіксації, кваліфікації й відшкодування екологічної шкоди, завданої лісовим екосистемам і біорізноманіттю України внаслідок збройної агресії російської федерації. Проаналізовано взаємозв’язок між міжнародним гуманітарним та екологічним правом, визначено основні недоліки чинного національного законодавства та його невідповідність міжнародним стандартам. Значну увагу приділено правовій природі екоциду та порівнянню українського визначення цього злочину, закріпленого у положеннях чинного Кримінального кодексу України, з дефініцією, запропонованою Незалежною експертною групою (Independent Expert Panel). Підкреслено необхідність гармонізації кримінально-правового регулювання для забезпечення участі України у формуванні міжнародного механізму притягнення до відповідальності за шкоду довкіллю, завдану в умовах воєнного стану. Оцінено сучасні державні підходи до фіксації збитків, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №326 від 20 березня 2022 року, та проаналізовано обмеження чинних методик розрахунку шкоди лісовому фонду й об’єктам природно-заповідного фонду. Обґрунтовано доцільність переходу від компенсаційного підходу до моделі «зелених репарацій», орієнтованої на відновлення екосистемних функцій, кліматичну адаптацію та збереження біорізноманіття. Визначено роль Міжнародного реєстру збитків (RD4U) як ключового інституційного елементу системи екологічної відповідальності. Реалізація запропонованих у статті підходів сприятиме формуванню сучасного механізму правової відповідальності у сфері захисту довкілля, заснованого на принципах сталого розвитку, справедливості та відповідності європейським екологічним стандартам.

The article provides a comprehensive study of the legal, institutional, and methodological foundations for recording, qualifying, and compensating environmental damage inflicted upon Ukraine’s forest ecosystems and biodiversity as a result of the full-scale armed aggression of the Russian Federation. The relationship between international humanitarian and environmental law is analyzed, and the main shortcomings of the current national legislation and its inconsistency with international standards are identified. Particular attention is devoted to the legal nature of ecocide and to the comparison between the Ukrainian definition of this crime, established in the provisions of the current Criminal Code of Ukraine, and the definition proposed by the Independent Expert Panel. The need to harmonize criminal law regulation to ensure Ukraine’s participation in shaping an international mechanism of accountability for environmental harm caused under martial law is emphasized. The article assesses current governmental approaches to damage documentation as provided by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 326 of March 20, 2022, and analyzes the limitations of the existing methodologies for calculating damage to forest resources and protected natural areas. The feasibility of transitioning from a compensatory approach to a “green reparations” model, focused on restoring ecosystem functions, climate adaptation, and biodiversity conservation, is substantiated. The role of the International Register of Damage (RD4U) is defined as a key institutional element of the environmental responsibility system. The implementation of the approaches proposed in the article will contribute to the formation of a modern legal mechanism of environmental accountability based on the principles of sustainable development, justice, and compliance with European environmental standards.