Герменевтичність гумору крізь призму творчості М.В. Гоголя

Статтю присвячено філософському осмисленню гумору, виявленню і
дослідженню тих стилістичних позицій, що використовує Микола Васильович Гоголь у
своєму творчому доробку. Категорія гумору породжена ще античними часами,
ґрунтовно охарактеризована в працях Аристотеля, Платона (комічне), Цицерона (аналіз
дотепності), Квінтіліана (причини, що викликають сміх). Неабияку роль відіграло і
дослідження сміху в творчості представників епохи Нового часу, зокрема, Р. Декарта
та Б. Спінози (сміх як вираження радості); Т. Гоббса (сміх як вираз раптового тріумфу
від почуття переваги над будь-чим, або будь-ким. Німецька класична філософія (І. Кант,
Г. Гегель) локалізувала феномен сміху у сфері взаємодії суб’єкта та об’єкта смішного. В
працях Ю. Борєва, О. Лука, З. Фройда предметом дослідження є природа і психологія
гумору, а також механізми його породження. Досить своєрідне трактування гумору
віднаходимо у М. Бахтіна, Л. Карасєва, Д. Лихачова, М. Рюміної.
Однак герменевтичність гумору в творах М. Гоголя сьогодні є досить
актуальною, адже, явище гумору є невід’ємною частиною людського існування та
важливим компонентом комунікації. Тому дослідження даного явища взагалі, і в
творчості М. Гоголя, зокрема, залишається відкритим і потребує подальшого аналізу.

Статья посвящена философскому осмыслению юмора, выявлению и
исследованию тех стилистических позиций, что использует Николай Васильевич Гоголь в
своем творчестве. Категория юмора порождена еще с античных времен,
основательно описана в трудах Аристотеля, Платона (комическое), Цицерона (анализ
остроумия), Квинтилиана (причины, вызывающие смех). Немалую роль сыграло и
исследования смеха в творчестве представителей эпохи Нового времени, в частности, Р. Декарта
и Б. Спинозы (смех как выражение радости) Т. Гоббса (смех как выражение внезапного триумфа
от чувства превосходства над чем или кем-либо. Немецкая классическая философия (И. Кант,
Г. Гегель) локализовала феномен смеха в сфере взаимодействия субъекта и объекта смешного.

This
article is devoted to understanding the philosophical humor, detection and investigation of
stylistic position that uses Nikolai Gogol in his creative works. Category humor generated more
ancient times, thoroughly described in the writings of Aristotle, Plato (comic), Cicero (analysis
wit) Kvintliana (causes laughter). Significant role played by research and laughter in the work
of representatives of the era of modern times, including Descartes and Spinoza (laughter as an
expression of joy) Hobbes (laughter as an expression of sudden triumph of feeling superior to
anything or anyone . classical German philosophy (I. Kant, G. Hegel) localized phenomenon of
laughter in the interaction between subject and object of humor. Works in Boryeva Yu, A. Luke,
Sigmund Freud subject of study is the nature and psychology of humor, and mechanisms of its
generation. Quite peculiar interpretation of humor we find in
M. Bakhtin, L. Karasyev, D. Likhachev, M. Rumina.
However hermeneutics humor works Gogol today is quite relevant, because the
phenomenon of humor is an integral part of human existence and essential component of
communication. Therefore, a study of the phenomenon in general, and in the work of Gogol, in
particular, remains open and requires further analysis.