Культура мовлення викладача як складова його педагогічної майстерності

У статті здійснюється теоретичний аналіз поняття «культура мовлення». Основою дослідження є виділення основних ознак, аспектів та особливостей культури мовлення викладача, дослідження впливу культури мовлення педагога на навчальний процес, та взаємодію викладача з аудиторією.
Культура мовлення – це складне поняття, яке включає в себе майстерне використання, як вербальних, так і не вербальних засобів для досягнення цілей комунікацій, з урахуванням змісту та обставин спілкування. Вираз «мовлення педагога» вживається тоді, коли мова йде про усне мовлення викладача або вчителя. Перед викладачем стоять важливі цілі та професійна та педагогічні вимоги, які досягаються різними способами та засобами, не останнім з яких є мовлення. Викладач несе велику відповідальність за те, що він говорить, і як він говорить. З цієї причини мовлення викладача є основоположним елементом його педагогічної майстерності.
Проблема педагогічного мовлення може бути розглянута в двох аспектах. Перший стосується міждисциплінарної науки психолінгвістики. виходячи з нього, основна увага має бути приділена мовленнєвій та немовленнєвій поведінці комунікантів, взаємодії мови та мислення, питанням формування, інтерпретації, та сприйняття мовлення, а також питанням сприйняття мовцями висловлювань, в залежності від їх граматичної форми та ін. Другим аспектом є психоакустичний, який зосереджується на голосовому звучанні, акустичних та тембровим можливостям мовного голосу. Викладач повинен неупинно розвивати та удосконалювати психофізіологічні можливості його голосового апарату. Для викладача важливо досягти сильного та виразного звучання голосу, розвити управління своїм голосом, а також покращити дикцію.
Культура мовлення є важливою рисою педагогічної майстерності викладача, оскільки саме за допомогою мовлення педагог досягає основних цілей та задач. Ефективність мовлення викладача багато в чому залежить від вміння викладача правильно обрати мовленнєвий засіб, оригінальний спосіб вираження думки, вміння побудувати, заохотити та змотивувати аудиторію до ведення діалогу, а також вибудувати свій власний, індивідуальний стиль.

This article presents a theoretical analysis of the concept of “speech culture”. The research focuses on identifying the main characteristics, aspects, and features of a lecturer’s speech culture, as well as examining its impact on the educational process and the lecturer’s interaction with the audience.
Speech culture is a complex concept that includes the skillful use of both verbal and non-verbal means of communication to achieve communicative goals, considering the content and circumstances of communication. The term “lecturer’s speech” is used when referring to the oral communication of a teacher or instructor. A lecturer is faced with important professional and pedagogical requirements, which are achieved through various means, one of the most important being speech. The lecturer bears great responsibility for what they say and how they say it. For this reason, a lecturer’s speech is a fundamental element of their pedagogical mastery.
The issue of pedagogical speech can be considered from two perspectives. The first relates to the interdisciplinary field of psycholinguistics, which focuses on the speech and non-speech behavior of communicators, the interaction between language and thinking, the processes of speech formation, interpretation, and perception, as well as the influence of grammatical structures on the reception of utterances.
The second aspect is psychoacoustic, which focuses on vocal sound production, the acoustic and timbral characteristics of speech. A lecturer must continuously develop and improve the psychophysiological capabilities of their vocal apparatus. It is crucial for lecturers to achieve a strong and expressive voice, develop control over their vocal delivery, and improve diction.
Speech culture is an essential feature of a lecturer’s pedagogical mastery, as it is through speech that educators achieve their primary goals and objectives. The effectiveness of a lecturer’s speech largely depends on their ability to select appropriate speech means, find original ways to express ideas, engage and motivate the audience to participate in dialogue, and develop their own individual style.