Проблема богопізнання в богословській спадщині архимандрита Софронія Сахарова

Вперше в українській богословській думці автор здійснив комплексний аналіз філософських, духовно-аскетичних та богословських аспектів учення про богопізнання Софронія Сахарова. Проаналізовано онтологічний вимір троїчного богомислення о. Софронія і доведено, що христологічний аспект вчення про богопізнання – це основа його богословського персоналізму. У процесі дослідження здійснено паралельний аналіз тріадологічної й антропологічної таїни іпостасі-персони, де динаміка переходу від індивідуальності до іпостасності – визначальний критерій богопізнання у богомисленні Софронія Сахарова. Виявлено, що відкриття тайни людської персональності можливе лише в єдності з пізнанням Божественної іпостасності. У дисертаційному дослідженні розкрито основні елементи онтологічної динаміки шляху богопізнання: трансцендентність джерела покликання, історичність цього процесу, віра, кенозис, значення внутрішнього духовного праксису та переосмислення містичного досвіду, повнота якого немислима, як без екзистенційного пережиття, так і його інтелектуального осмислення. Особливу увагу в дослідженні звернено на оригінальні поняття, які архимандрит Софроній вводить до богословського дискурсу, а саме: «богословський переворот в пізнанні», «догматична свідомість» та стан «людини однієї ідеї». У загальному висновку роботи автор окреслив модель богомислення архимандрита як християнський персоналістичний екзистенціалізм та виокремив головні ідеї, які формують його вчення про богопізнання.

Впервые в украинской богословской мысли автор осуществил комплексный анализ философских, духовно-аскетических и богословских аспектов учения о богопознании Софрония Сахарова. Было проанализировано онтологическое измерение троичного богомыслия о. Софрония, и доказано, что христологический аспект учения о богопознании является основой его богословского персонализма. В процессе исследования был осуществлен параллельный анализ триадологичного и антропологического таинств ипостаси-персоны где динамика перехода от индивидуальности к ипостасности является определяющим критерием богопознания в богомыслии Софрония Сахарова. Было обнаружено, что открытие тайны человеческой персональности возможно только в единстве с познанием Божественной ипостасности. Были раскрыты основополагающие элементы онтологической динамики пути богопознания: трансцендентность источника призвания, историчность данного процесса, вера, кенозис, значение внутреннего духовного праксиса и переосмысления мистического опыта, полнота которого не мыслима, как без экзистенциального переживания, так и без его интеллектуального осмысления. Особое исследовательское внимание было обращено на оригинальные понятия, которые архимандрит Софроний вводит в богословский дискурс, а именно: «богословский переворот в познании», «догматическое сознание» и состояние «человека одной идеи». В общем заключении работы, автор определил модель богомыслия архимандрита как христианский персоналистический экзистенциализм, и выделил главные идеи, которые формируют его учение о богопознании.

For the first time in Ukrainian theological thought, the author made a comprehensive analysis of the philosophical, spiritual, ascetic, and theological aspects of the doctrine of the knowledge of God by Sophrony Sakharov. The ontological dimension of the Trinitarian theology of Fr. Sophrony is analyzed. The Christological aspect of the doctrine of the knowledge of God is the basis of his theological personalism. In the course of the research, a parallel analysis of the thriadological and anthropological mystery of the hypostasis-person was carried out, where the dynamics of the transition from individuality to hypostasis is the determining criterion of God-knowledge in the theology of Sophrony Sakharov. It is revealed that the discovery of the mystery of human personality is possible only in unity with the knowledge of the Divine hypostasis. The author reveals the basic elements of the ontological dynamics of the path of knowledge of God: the transcendence of the source of vocation, the historicity of this process, faith, kenosis, the importance of inner spiritual practice and rethinking mystical experience, the fullness of which is inconceivable without existential experience and its intellectual. Particular attention in the study is paid to the original concepts that Archimandrite Sophronius introduces into theological discourse, namely: «theological revolution in cognition», «dogmatic consciousness» and the state of «man of one idea». In the general conclusion of the dissertation, the author outlined the model of the theology of the Archimandrite as Christian personalistic existentialism and singled out the main ideas that shape his doctrine of the knowledge of God.