Сучасна українська література для дітей дошкільного віку як засіб осмислення екзистенційних станів: роль педагогічної майстерності вихователя

Стаття присвячена комплексному дослідженню ролі сучасної дитячої літератури у формуванні емоційної компетентності дітей дошкільного віку в контексті осмислення ними складних екзистенційних станів. Автори зазначають, що в умовах швидких соціокультурних змін та підвищеної психологічної вразливості дитинства, надзвичайно важливо забезпечити дітям сприятливу атмосферу, де вони зможуть прожити та осмислити емоції страху, самотності, втрати, а також відчуття несправедливості, непередбачуваності світу тощо.
Показано, що літературні твори за умови професійної та педагогічно обґрунтованої практики стають дієвим інструментом емоційного розвитку дитини, яка через взаємодію з художніми текстами набуває досвіду опосередкованого проживання емоцій, навчається ідентифікувати й називати власні почуття, співпереживати персонажам, а отже, і реальним людям.
У статті особливу увагу приділено ролі вихователя як фасилітатора дитячого пізнання, який не лише обирає змістовно і художньо відповідні твори, але й організовує процес їхнього осмислення з використанням методів терапевтичного читання, казкотерапії, арттерапії, рольових ігор, створення альтернативних фіналів та групових обговорень. Такі практики дозволяють дітям не лише вербалізувати свої емоції, а й будувати оповіді, що допомагають впоратися з психологічно складними ситуаціями. Наголошено, що основним у цьому процесі є педагогічна чутливість, етичний супровід, а також уникнення прямолінійного моралізаторства, що може викликати спротив або нерозуміння в дитячої аудиторії.
На підставі теоретичного аналізу та практичного узагальнення доведено, що педагогічно виважене використання дитячої літератури у процесі виховання сприяє формуванню гнучкого світогляду, стійкості до психологічних викликів, розвитку емпатичного мислення та моральної свідомості. Систематична робота з художніми текстами екзистенційної тематики сприяє формуванню емоційної зрілості, саморефлексії та здорових взаємостосунків у майбутньому.

This article investigates the role of contemporary children’s literature in fostering emotional competence among preschool-aged children, with particular attention to their capacity to process complex existential experiences such as fear, loneliness, loss, injustice, and the unpredictability of the world. In the context of accelerated sociocultural change and increasing psychological vulnerability in early childhood, the authors argue for the necessity of providing a psychologically safe and supportive environment in which children can engage with such themes through literature.
The focus is on literary forms – including fairy tales, short stories, miniatures, and translated works – that, when selected and employed with pedagogical and psychological insight, serve as effective tools for emotional and moral development. Engagement with literary texts enables children to identify and articulate emotions, develop empathy for fictional characters, and transfer this empathic capacity to real-life interpersonal interactions.
The article highlights the pivotal role of the educator as mediator, responsible for curating aesthetically and thematically appropriate texts and guiding their interpretation through methods such as therapeutic reading, fairy tale therapy, role-play, art-based techniques, and group discussion. The theoretical framework integrates perspectives from child psychology, pedagogy, and literary studies, particularly research on existential experience in early childhood. The empirical section examines current practices in preschool education within specific cultural and national contexts, drawing on real-world pedagogical cases.
The authors conclude that a structured, pedagogically grounded engagement with literature that addresses existential themes significantly contributes to the development of emotional resilience, flexible worldviews, empathetic thinking, and moral consciousness-laying the foundation for emotional maturity and socially adaptive behavior in later life.