Лалохезія - психологічний феномен мовленнєвої поведінки в час війни

Війна є колективною травмою, яка позначається на різних психічних явищах, у тому числі і на мовленнєвій поведінці. Через військовий стан в країні наше суспільство зазнало значних змін: поширилося неконтрольоване застосування вербальної агресії у вигляді ненормативної лексики, відбувається модифікація національного дискурсу і трансформація наративів. Все це може призводити до занепаду рівня загальної культури та інших негативних наслідків. У статті представлені результати дослідження мовленнєвої поведінки молодих людей, які проживають у містах, наближених до бойових дій (Дніпро, Запоріжжя) та тривалий час перебувають в емоційно напружених і небезпечних ситуаціях. Проаналізовано явище лалохезії, яке полягає у використанні ненормативної лексики як механізму короткочасного зниження напруги, агресії, подолання страху, стресу через вербальну розрядку. Встановлено, що рівень агресії у молодих людей, які застосовують ненормативну лексику вищий, ніж у осіб, які її не застосовують в емоційно напружених ситуаціях. У кризових та екстремальних ситуаціях роль ненормативної лексики суттєво зростає, її використання стає способом швидкого емоційного розрядження. У воєнний період суспільство стає більш терпимим до ненормативної лексики, яка проникає в літературу, публічні виступи та масову культуру як символ пережитого горя. Проте, активне застосування ненормативної лексики може призводити до трансформації мовленнєвої поведінки на соціально-культурному рівні в бік негативних тенденцій суспільства. Якщо нецензурна лексика стає невід’ємною складовою мовленнєвої поведінки особистості, це може загрожувати її становленню як суб’єкта власного життя, негативно позначатися на формуванні позитивного Я-образу й спричиняти деформацію особистості. Практичне значення роботи полягає у можливості розробки програми розвитку мовленнєвої поведінки з метою створення індивідуального дизайну мовлення.

War acts as a collective psychotrauma that significantly affects the mental processes, behavior and communication of an individual. Wartime national stress has caused transformations in society. In particular, the uncontrolled use of verbal aggression has increased, the expressive function of speech has been activated, the national discourse and social narratives are being transformed, which can affect the self-awareness, worldview and cultural level of the country. The purpose of the study was to identify the peculiarities of the speech behavior of young people living in cities close to the combat zone who have been in emotionally tense and dangerous situations for a long time. The phenomenon of lalochezia, which consists in the use of profanity (matu) as a mechanism for short-term tension reduction, overcoming fear, and actualizing coping strategies through verbal release is analyzed. It has been established that the majority of participants use obscene vocabulary in stressful situations to reduce emotional tension, which is accompanied by an increased level of aggressiveness. At the same time, the growth of public tolerance to such speech practices during the war is noted. The results obtained testify to the dual nature of the influence of lalochezia: on the one hand, it performs an adaptive function of protecting the psyche, on the other hand, it can provoke negative changes in speech culture and personal development. Prospects for further scientific developments include the study of individual psychological features of the use of lalochezia, gender and age differences of this phenomenon, as well as the assessment of possible long-term consequences for mental health and social interaction. The practical significance of the work lies in the possibility of using the data obtained for the development of psychoprophylactic measures and recommendations to optimize emotional regulation under conditions of chronic stress. Emphasis is placed on the need to develop conscious coping strategies, without increasing aggression, which do not prevent the formation of a positive self-image.