«Гра в мистецтво» Бориса Михайлова (1981–1988): історико-культурний аналіз художнього контексту

У статті проаналізовано важливі історичні події та факти біографії Б. А. Михайлова (нар. 25 серпня 1938 р., м. Харків, УРСР), за яких актуалізувалося ігрове мислення митця на перших етапах його художньої творчості. Наведено посилання на досить рідкісні архівні документи, які до цього не було введено до теоретичного дискурсу. Вивчено художнє та інтелектуальне середовище митця та взаємні впливи оточення у 1970–1980-і роки. Моделювання «гри в мистецтво» Б. Михайлова здійснено згідно з концепцією ігрового мислення О. Барановської, концепцією «станковізації фотографії» О. Лаврентьєва, концепцією жанрів «серйозно-сміхового» М. Бахтіна тощо. Твори Б. Михайлова належать до серйозно-сміхових жанров. Після знайомства з колами литовських фотографів та московських художників-авангардистів він звернувся до мистецьких практик, що мають наративну природу.
Внаслідок спілкування під час зустрічі «Можливості фотографії», яка презентувала мистецтво, інспіроване фотографією, у листопаді 1981 року у Москві, у Б. Михайлова з’являється «станкове ставлення до твору». У художніх наративах Б. Михайлова, що було створено з 1981 по 1988 роки, присутні елементи карнавалізації та Меніппової сатири. Властивості ігрового мислення Б. Михайлова – надмірність, заміни та зміщення, інтенсивність, непередбачуваність та випадковість уможливлюють здійснитися ігровим подіям у художньої творчості митця. У статті проаналізовано обрані твори, створені на другому – «концептуальному» етапі творчості Б. Михайлова. У ході дослідження було застосовано біографічний, концептуальний, дескриптивно-феноменологічний методи аналізу, компаративістику та герменевтику.

The article analyzes important historical events and facts from Boris Mіkhaіlov’s biography (born August 25, 1938, Kharkiv, Ukrainian SSR), іn which the artist’s playful thinking was actualized at the first stages of artistic creativity. References are made to documents that are rather rare and have not been introduced into the theoretical discourse before. The artistic and intellectual environment of the artist and the mutual influences of the environment in the 1970s and 1980s are studied. The modeling of Mіkhaіlov’s ‘Play in the Art’ is carried out in accordance with Baranovskaya’s concept of ‘playful thinking’, Lavrentiev’s concept of ‘photography stankovization’, Bakhtin’s concept of ‘serio-comical’, etc. Mikhailov’s works belong to the serious-comical genres. After meeting with Lithuanian photographers and Moscow Avant-garde artist circles in the 1970–1980s, he turned to artistic practices that have a narrative nature. As a result of communication during the meeting ‘At The Round Table’ – ‘POSSIBILITIES OF PHOTOGRAPHY’ (Moscow) in November 1981, Mikhailov has developed easel photography towards his creativity. Some of Mikhailov’s artistic narratives, which were made between 1981 and 1988, have elements of photography carnivalizing and Menippean satire. The properties of Mikhailov playfully thinking – redundancy, substitutions and shifts, intensity, unpredictability, and randomness make it possible for play events to take place in the artist’s artistic work. The article analyzes selected Mikhailov’s artworks, which were created at the second, ‘conceptual’ stage of his creativity. In the course of the study, biographical, conceptual, descriptive-phenomenological methods of analysis, comparativistics and hermeneutics were applied.