Використання медіації в межах системного підходу в соціальній роботі

У статті обґрунтовано актуальність інтеграції медіації в соціальну роботу, зокрема в умовах застосування системного підходу. Наголошено, що сучасні фахівці соціальної сфери все частіше зіштовхуються зі складними міжособистісними та соціальними конфліктами, що виникають у взаємодії особистості з різними рівнями соціального середовища. У цьому контексті системний підхід дозволяє розглядати конфлікти не ізольовано, а в широкій мережі взаємозв’язків, що дає змогу будувати комплексні шляхи вирішення спорів. У статті визначено сутність медіації як процесу добровільного врегулювання спору за участю нейтрального посередника та наведено класифікацію її етапів, запропоновану різними дослідниками та нормативними документами. Досліджено взаємозв’язок між медіацією та системним підходом, підкреслюючи, що завдяки такому поєднанню вдається не лише знижувати рівень емоційної напруги у конфліктних ситуаціях, а й формувати у клієнтів навички конструктивної комунікації та самостійного врегулювання спорів у майбутньому. У роботі розглянуто конкретні приклади використання медіації у соціальній сфері: серед внутрішньо переміщених осіб, де конфлікти часто виникають через побутові проблеми або психологічну напругу; у сфері соціального захисту населення для вирішення суперечок між отримувачами та надавачами послуг; у закладах освіти через шкільну медіацію, яка сприяє зменшенню випадків булінгу та формуванню культури ненасильницької комунікації; а також у справах, пов’язаних із сімейними конфліктами, зокрема під час визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу.
Зроблено висновок, що медіація виконує не лише примирливу, а й профілактичну функцію, зміцнюючи соціальну згуртованість і культуру мирного врегулювання спорів у суспільстві.

The article substantiates the relevance of integrating mediation into social work, particularly within the framework of a systemic approach. It is emphasized that modern social work professionals increasingly face complex interpersonal and social conflicts arising from individuals’ interactions with various levels of the social environment. In this context, the systemic approach enables viewing conflicts not in isolation but within a broad network of interrelations, which makes it possible to develop comprehensive strategies for dispute resolution. The article defines the essence of mediation as a process of voluntary conflict resolution involving a neutral third party and presents a classification of its stages proposed by various researchers and regulatory documents. The relationship between mediation and the systemic approach is examined, highlighting that this combination helps not only to reduce emotional tension in conflict situations but also to develop clients’ skills in constructive communication and independent conflict resolution in the future. The paper presents specific examples of the use of mediation in the social sphere: among internally displaced persons, where conflicts often arise due to everyday problems or psychological tension; in the field of social protection to resolve disputes between service recipients and providers; in educational institutions through school mediation, which helps to reduce cases of bullying and foster a culture of non-violent communication; as well as in cases related to family conflicts, particularly when determining a child’s place of residence after divorce.
It is concluded that mediation performs not only a reconciliatory but also a preventive function, strengthening social cohesion and the culture of peaceful conflict resolution in society.