Методологічні підходи теоретичного тлумачення тезаурусу культури

У статті розглянуто загальнонаукові положення щодо проблеми «культури». Актуалізовано, з точки зору філософії, психології, культурології, педагогічних джерел, різноманітність підходів до визначення поняття «культура», «естетична культура». Виокремлено понятійно-категоріальний апарат, за допомогою якого здійснено спроби синтезу понять «культури». Констатовано, що поняття «культура» це неоднозначне, полісемантичне, багатозмістове поняття, яке характеризується як сукупність матеріальних і духовних надбань, що відбивають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини і втілюються у результатах продуктивної діяльності; життя людей, яке виражається в найрізноманітніших моделях їхньої поведінки та засобах і продуктах їхньої діяльності: в ідеях, ідеалах, нормах та цінностях.
Встановлено, що спеціалізовану частину культури суспільства складає естетична культура, яка характеризує стан суспільства з точки зору його готовності до забезпечення розвитку мистецтва й естетичних відносин. Схарактеризовано основні категорії поняття естетична культура: суспільна - специфічно людський спосіб буття, що визначає весь спектр практичної та духовної активності людини, її можливої взаємодії з навколишнім світом і собою; культурологічна категорія пов’язана з функціонуванням духовних цінностей, художньої творчості, окремих видів і жанрів мистецтва, діяльності за законами краси; особистісна категорія відкриває реальні можливості для творчої самореалізації особистості, вияву власного бачення естетичної основи художньо-творчого пошуку, використання оригінальних і самобутніх способів художнього проектування, естетизації предметів та явищ навколишньої дійсності. Доведено, що завдяки естетичній культурі особистість має можливість емоційно сприймати духовні явища і процеси, осмислювати їх зміст і значення, виходячи з розуміння взаємозв’язку змісту й форми, зовнішнього і внутрішнього, соціального та індивідуального.