Диспраксія в структурі мовленнєвого дизонтогенезу дітей

Стаття присвячена результатам аналізу джерел з проблеми вивчення та подолання диспраксії в умовах мовленнєвого дизонтогенезу. Сучасні медичні класифікатори містять назву «розлади розвитку координації» - developmental coordination disorder (DCD) і відмічають поширеність цього розладу у 5-6% дітей. Вітчизняні дослідники у галузі спеціальної освіти та логопедії вживають різні поняття для визначення розладів праксису: диспраксії, апраксії і стосовно мовленнєвого дизонтогенезу розглядають їх у структурі коркової дизартрії, моторної алалії та афазії. Відносно новим у літературних джерелах є поняття «артикуляційна диспраксія», яке не вживається в медичних та психолого-педагогічних класифікаціях. Зарубіжна логопедія оперує поняттями «дитяча апраксія мовлення», «вербальна диспраксія», а «диспраксія розвитку», коли симптоматика виходить за межі артикуляційного та вербального праксису.

Статья посвящена результатам теоретического анализа по проблеме изучения и преодоления диспраксии в условиях речевого дизонтогенеза. Современные медицинские классификаторы используют понятие «расстройства развития координации» - developmental coordination disorder (DCD) и отмечают распространенность этого нарушения у 5-6% дітей. Отечественные исследователи в области специального образования и логопедии употребляют разные понятия для определения расстройств праксиса: диспраксии, апраксии и рассматривают их в структуре корковой дизартрии, моторной алалии и афазии. Относительно новой в литературных источниках является «артикуляционная диспраксия», но это название не употребляется в медицинских и психолого-педагогических классификациях. Зарубежная логопедия оперирует понятиями «детская апраксия речи», «вербальная диспраксия», «диспраксия развития» - когда симптоматика выходит за пределы артикуляционного и вербального праксиса.

In this article, we define dyspraxia, developmental coordination disorder and describe how it is diagnosed, discussed in different level. Developmental coordination disorder (dyspraxia) is a common neuromotor condition, affecting about 5%–6% of school-aged children. Despite its prevalence, developmental coordination disorder may be underecognized by professionals in speech therapy. In the previous DSM edition developmental coordination disorder was included under the broad category of “learning disorders”; in DSM-5, it is subcategorized as a motor disorder within the broader category of “neurodevelopmental disorders.” Ukrainian researchers in the field of special education and speech therapy use different concepts to define praxis disorders: dyspraxia, apraxia and consider them in the structure of cortical dysarthria, motor alalia and aphasia. "Articulatory dyspraxia" is relatively new in literary sources, but this disorder is not used in medical and psychological-pedagogical classifications. Foreign speech therapy operates with the concepts of "children's apraxia of speech", "verbal dyspraxia", "developmental dyspraxia" - when the symptomatology is more than an articulatory and verbal praxis. It's been approving that many of the motor and psychosocial difficulties associated with the dyspraxia continue into adulthood. Recent systematic reviews and practice guidelines have identified successful evidence-based interventions for children with DCD, verbal apraxia.

In this article, we define dyspraxia, developmental coordination disorder and describe how it is diagnosed, discussed in different level. Developmental coordination disorder (dyspraxia) is a common neuromotor condition, affecting about 5%–6% of school-aged children. Despite its prevalence, developmental coordination disorder may be underecognized by professionals in speech therapy. In the previous DSM edition developmental coordination disorder was included under the broad category of “learning disorders”; in DSM-5, it is subcategorized as a motor disorder within the broader category of “neurodevelopmental disorders.” Ukrainian researchers in the field of special education and speech therapy use different concepts to define praxis disorders: dyspraxia, apraxia and consider them in the structure of cortical dysarthria, motor alalia and aphasia. "Articulatory dyspraxia" is relatively new in literary sources, but this disorder is not used in medical and psychological-pedagogical classifications. Foreign speech therapy operates with the concepts of "children's apraxia of speech", "verbal dyspraxia", "developmental dyspraxia" - when the symptomatology is more than an articulatory and verbal praxis. It's been approving that many of the motor and psychosocial difficulties associated with the dyspraxia continue into adulthood. Recent systematic reviews and practice guidelines have identified successful evidence-based interventions for children with DCD, verbal apraxia.