PHD students’ foreign language studies in the educational space of higher school

The article is devoted to the PhD students’ foreign language teaching in the educational space of higher educational institution. The analysis of the scientific fund on the research subject substantiated that modern higher school is an educational and cultural center that acts as a special educational space defining the vectors of personal and professional self-determination and self-development. Thereby, the organization of educational process in the higher school should be based on the principles of scientific, cognitive, information and methodological support, which contribute to the acquired knowledge comprehension, as well as stimulate creative research activities at all higher education levels. The content of the educational space was characterized. It was established that in the process of PhD students’ foreign language training it is advisable to use such learning technologies, as: developmental, problem-searching, functional, information-developmental, personality-oriented. Based on the theoretical analysis of the psychological and pedagogical literature, it was determined, firstly, that the educational space is characterized by the availability of at least two dimensions: objective and subjective; secondly, in the process of PhD students’ foreign language training such tasks are implemented, as developmental, communicative, cognitive, which contribute to the advancement of the following skills: fluent reading; capability of translating authentic foreign texts; ability to shape the information received from foreign sources in the form of translation, review, annotation; capability to communicate in a foreign language in a professional and scientific environment; to perform written scientific communication on the theme of dissertation research; possession of speech etiquette in scientific communication; ability to perform logical operations; thirdly, the training should be based on such principles, as: systematicity and consistency, accessibility, connection with life, emotionality, usage of authentic materials, involvement of professional disciplines teachers in joint teaching and research activities, interdisciplinary approach, integrity of educational, scientific and practical activities, etc.

Статтю присвячено іншомовній підготовці аспірантів в освітньо-виховному просторі закладу вищої освіти. Здійснений аналіз наукового фонду з предмета дослідження надав змогу встановити, що сучасний заклад вищої освіти є освітньо-культурним центром, який виступає особливим освітньо-виховним простором, що визначає вектори особистісного та професійного самовизначення й саморозвитку особистості. З огляду на це організація навчально-виховного процесу у вищій школі має базуватися на принципах наукового, пізнавального, інформаційного та методичного забезпечення, що сприяє осмисленню отриманих знань, а також стимулює творчу науково-дослідну діяльність здобувачів вищої освіти всіх рівнів. Охарактеризовано змістовне наповнення конструкту “освітньо-виховний простір”. Встановлено, що у процесі іншомовної підготовки аспірантів доцільно використовувати такі технології навчання, як: розвивальні, діяльнісні, проблемно-пошукові, інформаційно-розвивальні, особистісно-орієнтовані. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури визначено, що, по-перше, освітній простір вирізняється наявністю щонайменше двох вимірів: об’єктивного і суб’єктивного; по-друге, у процесі іншомовної підготовки аспірантів реалізуються розвивальні, комунікативні, когнітивні завдання, які сприяють розвитку наступних умінь: вільно читати; перекладати автентичні іншомовні тексти; оформлювати отриману з іноземних джерел інформацію у вигляді перекладу, огляду, анотації; здійснювати комунікацію іноземною мовою у професійному та науковому середовищі; умінь письмового наукового спілкування за темою дисертаційного дослідження; навичок мовленнєвого етикету наукового спілкування; вміння здійснювати логічні операції; по-третє, така підготовка повинна ґрунтуватися на наступних принципах: системності та послідовності, доступності, зв’язку з життям, емоційності, використання аутентичних матеріалів, залучення викладачів фахових дисциплін до спільної науково-викладацької діяльності, міждисциплінарного підходу, єдності навчальної, наукової та практичної діяльності тощо.