Еволюція проектного простору дизайну та архітектури постмодернізму

В дисертації здійснюється філософський та культурологічний аналіз еволюції проектних практик в дизайні та архітектурі постмодернізму. Визначаються такі проектні константи постмодернізму, як декомпозиція, деконструкція, генетичний алгоритм. Дискурсивні практики дизайну ХХ століття визначаються в контексті міфологій Р. Барта та його риторичного аналізу моди (вистиментарного коду), а також в контексті теорії симулякру Ж. Бодрійяра. Прослідковуються генеза та еволюція постмодерного проектного простору в дизайні в контексті іронічного світоставлення та радикального позитивізму кінця ХХ століття. Визначаються принципи поетики нелінійного простору в дизайні як неонатурфілософія проектного мислення та фрактальні інтерпретації проектного простору в нелінійній архітектурі.

In dissertation the philosophical and culturelogical analysis of evolution of project practices is carried out in design and architecture of postmodernism. Such project constants of postmodernism are determined, as a decoupling, deconstruction, genetic algorithm. Discursive practices of design of XX century are determined in the context of mythology of R. Barthes and him rhetorical analysis of fashion (vestiment kod), and also in the context of theory of simulacrum of J. Baudrillard. Genesis and evolution of postmodern project space describe in a design in the context of ironical thinking and radical positivism of end of ХХ century. Principles of poetics of nonlinear space are determined in a design as neonaturephilosophy of project though and fractal interpretations of project space in nonlinear architecture.