Педагогічні ідеї А. Макаренка в контексті особистісної парадигми виховання дітей-сиріт

Актуалізовано проблему сирітства в Україні, необхідність упровадження інноваційних підходів з метою надання професійної допомоги дітям-сиротам на основі науково обґрунтованих концепцій виховання, освітніх парадигм. Особистісна парадигма виховання дітей-сиріт не просто декларує, а утверджує дитину як найвищу цінність життя, передбачає визнання її індивідуальності, самобутності, самоцінності. Опікунсько-виховна діяльність як складник освіти потребує перегляду й оновлення традиційних теоретико-методологічних засад виховання дітей-сиріт з урахуван-ням швидких змін сучасного суспільства. Мета статті – висвітлення педагогічних ідей А. Макаренка в контексті особистісної парадигми виховання дітей-сиріт. Проаналізовано погляди А. Макаренка на проблеми виховання в контексті особистісної парадигми. Наголошено, що педагогічні ідеї А. Макаренка потребують переосмислення, набувають нового змісту в контексті особистісної парадигми виховання дітей-сиріт. Педагогічна спадщина українського педагога не лише становить яскраву сторінку вітчизняної педагогіки та її історії, а й стала феноменом світового освітньо-виховного процесу, його глибинні ідеї мають вагу й сьогодні. Зроблено акцент на необхідності використання провідних постулатів педагога в процесі оновлення традиційних теоретико-методологічних засад виховання дітей-сиріт. Увага до особистості вихованця та його самореалізації для А. Макаренка була актуальною, але здебільшого у зв’язку з проблемами організації педагогічного впливу. Проаналізовано ідеї А. Макаренка про важливість особистісного підходу до дітей, можливість реалізації вихованцями авторства власного життя, доцільність спеціальної організації педагогічного середовища, що співзвучні із сучасними постулатами особистісної парадигми виховання, хоча й зазнали впливу тогочасного політико-ідеологічного трактування ідеалу радянської людини.

The article addresses the problems of orphanage in Ukraine, the necessity introduction of innovative approaches in order to provide professional assistance to orphans on the basis of scientifically sound concepts of upbringing, educational paradigms. The personal paradigm of raising orphans does not simply declare, but affirms the child as the highest value of life, implies recognition of her personality, identity, self-worth. The tutelage-educational activity as a component of education requires the revision and updating of traditional theoretical and methodological foundations of raising orphans, taking into account the rapid changes of modern society. The analyzes the views of A. Makarenko on the problems of education in the context of personal paradigm. It is emphasized that pedagogical ideas of A. Makarenko need rethinking, acquire new meaning in the context of personal paradigm of raising orphans. It is emphasized that pedagogical ideas of A. Makarenko need rethinking, acquire new meaning in the context of personal paradigm of raising orphans. Attention to the personality of the pupil and his self-realization for A. Makarenko were relevant, but mostly due to the problems of organizing pedagogical influence. Emphasis is placed on the need to use the leading postulates of the teacher in the process of updating the traditional theoretical and methodological foundations of raising orphans. The ideas of A. Makarenko about the importance of a personal approach to children, the possibility of realization by the pupils of authorship of their own life, the expediency of a special organization of the pedagogical environment, which are in harmony with the modern postulates of the personal paradigm of education, though influenced by the then political and ideological interpretation of the time, are analyzed.