Теоретичний аналіз проблеми амбівалентності в психологічних дослідженнях

В статті висвітлені результати теоретичного дослідження психологічних поглядів на
проблему амбівалентності. Амбівалентність розглядається у широкому розумінні, як
тенденція уникнення вибору, що проявляється поведінково, когнітивно чи афективно, та
спрямована на конкретну людину, подію, об’єкт чи, навіть, на майбутній досвід.
Амбівалентність відіграє важливу роль у багатьох психоаналітичних теоріях, а також у
соціологічних, когнітивних, розвивальних і психометричних підходах, у контексті
нормального психологічного функціонування індивіда. Загальні філософські та психологічні
точки зору свідчать про те, що амбівалентність може бути характерною ознакою для
багатьох людей, та може формувати їхнє ставлення й взаємодію з оточуючим середовищем.
Передумовами виникнення амбівалентності можуть бути: нестійкість емоцій, невизначеність
цілей та установок, неузгодженість моральних принципів з емоціями та волею. Мета статті:
висвітлення результатів теоретико-методологічного дослідження формування та розвитку
психологічних поглядів на проблему амбівалентності в вітчизняній та закордонній науковій
літературі. Методи дослідження: аналіз психологічної літератури, теоретичне узагальнення,
порівняння вітчизняних та зарубіжних наукових підходів до визначення амбівалентності.
Розглянуто складові амбівалентності: мотиваційна, поведінкова, афективно-когнітивна.
Поданий теоретичний аналіз досліджень науковців: К. Абрагама, В. Блейхера, Е. Брейлера,
М. Занни, Т. Зелінської, І. Козицької, М. Томпсона, З. Фрейда, К. Юнга та ін. Багатьма
дослідниками доведено значний вплив амбівалентності на особистісне зростання й загальний
стан психічного здоров’я людини. Узагальнено та обґрунтовано поняття амбівалентності як
складного взаємозв’язку протилежно спрямованих, приблизно однакових за інтенсивністю,
усвідомлених і неусвідомлених проявів, що належать до різних особистісних сфер.

The article highlights the results of a theoretical study in the formation and development of
philosophical and psychological views on the problem of ambivalence. Ambivalence is studied in a
broad sense as a tendency to avoid a choice that manifests itself behaviorally, cognitively, and is
aimed at a specific person, event, object, or even future experience. Ambivalence plays an
important role in many psychoanalytic theories, as well as sociological, cognitive, developmental
and psychometric approaches, in the context of the normal psychological functioning of the
individual. General philosophical and psychological points of view suggest that ambivalence can be
a characteristic feature of many people, and can shape their attitudes and interactions with the
environment. Prerequisites for the emergence of ambivalence can be: instability of emotions,
uncertainty of goals and attitudes, inconsistency of moral principles with emotions and willpower.
Research on the aim of the article was to highlight the results of theoretical and methodological
research on the formation and development of philosophical and psychological views of the
problem of ambivalence in domestic and foreign scientific literature. Research methods: analysis of
psychological literature, theoretical generalization, comparison of domestic and foreign scientific
approaches to determining ambivalence. The following components of ambivalence are considered:
motivational, behavioral and affective-cognitive ones. The theoretical research analysis of
outstanding scientists of the past and present is presented: K. Abraham, W. Bleicher, E. Breiler,
M. Zanna, T. Zelinska, I. Kozytska, M. Thompson, Z. Freud, K. Jung and others. Many studies
have shown a significant effect of ambivalence on personal growth and overall mental health. The
conclusions summarize and substantiate the concept of ambivalence as a complex relationship of
oppositely directed, approximately equal in intensity, conscious and unconscious manifestations
belonging to different personal spheres.