Творчість українських митців у контексті формування Паризької школи (перша третина ХХ століття)

Мета статті – нагадати імена українських митців у контексті представництва того могутнього інтернаціонального об’єднання, яке взяло участь у створенні Паризької школи. Сьогодні словосполучення “Ecole de Paris” використовують переважно на позначення творів, створених художниками-емігрантами в Парижі в 1900–1930-ті роки. Художники приїжджали сюди з усього світу, уже маючи базову художню освіту, здобуту в училищах і академіях Києва, Одеси, Кракова, Відня, Мюнхена, Берліна. Як соціальне явище Паризька школа охоплює міжнародне середовище художників-емігрантів, які жили в Парижі в зазначений час. За живописно-пластичними характеристиками до нього відносять художників, які були пов’язані із крайніми авангардними течіями і сформувалися під впливом постімпресіонізму, у творчості яких проявилися експресивні тенденції. Протягом усього ХХ століття для мистецтвознавців існувала інтрига, яка полягала в питанні: якщо Паризька школа була створена не французами, чи можна її вважати французьким мистецтвом? Якщо ні, то чиїм? Французькі дослідники швидко включили до ареалу своїх інтересів художників, які здобули світове визнання, але їх досі мало цікавлять іноземці другого плану, чия творчість залишалася прихованою в тісних паризьких ательє, а потім і забутою. Своєрідним визнанням феномену Паризької школи – іноземної присутності й участі в мистецькому процесі, що відбувався у ХХ столітті у французькій столиці, стала виставка «Паризька школа 1904–1929, частина Іншого», що відбулася в Музеї сучасного мистецтва Парижа у 2000–2001 роках. Солідний каталог виставки охопив лише 82 найяскравіших представників, серед яких були й вихідці з України, але до каталогу не ввійшли сотні імен. У статті окреслюється творчість найбільш досліджених із них.

The purpose of the article is to recall the names of Ukrainian artists in the context of representing that powerful international association that took part in the creation of the Paris School. Today, the phrase Ecole de Paris is used mainly to designate works created by émigré artists in Paris in the 1900s – 1930s. Artists came here from all over the world, already having a basic artistic education obtained in schools and academies of Kyiv, Odessa, Krakow, Vienna, Munich, Berlin. As a social phenomenon, the Paris School encompasses the international environment of émigré artists who lived in Paris at the specified time. According to its pictorial and plastic characteristics, it includes artists who were associated with extreme avant-garde movements and were formed under the influence of post-impressionism, in whose work expressive tendencies were manifested. Throughout the 20th century, art historians were intrigued by the question: if the School of Paris was not created by the French, can it be considered French art? If not, whose art? French researchers quickly included in their area of interest artists who had gained world recognition, but they were still of little interest in second-rate foreigners, whose work remained hidden in cramped Parisian studios, and then forgotten. A kind of recognition of the phenomenon of the School of Paris – a foreign presence and participation in the artistic process that took place in the 20th century. in the French capital, was the exhibition “The School of Paris 1904–1929, Part of the Other”, which was held at the Museum of Modern Art in Paris in 2000–2001. The solid catalog of the exhibition covered only 82 of the brightest representatives, among whom were natives of Ukraine, but the catalog did not include hundreds of names. The article outlines the work of the most researched of them.