Концепція конституційно-правового устрою України Михайла Грушевського і актуальність проблеми національного самовизначення

В статті з позицій історико-правового підходу розглядаються витоки, зміст, форми, способи реалізації і негативні наслідки автономно-федералістичної концепції конституційно-правого устрою України М. Грушевського, що не є випадковістю, а зумовлено морально-психологічним, етичним і політичним змістом його матеріалістичного і соціалістичного світогляду як вченого і політика. М. Грушевський до кінця не усвідомлював значення природного права нації на самовизначення і утворення власної держави і бачив витоки її легітимності і легальні підстави суверенітету України у визнанні наступності її походження від вже існуючої Російської держави. Звідси послідовне, до останньої можливості бажання одержати автономію України з рук існуючої легальної влади Російської держави. До того ж лідери УНР постійно відставали з самолегітимацією і її державницьким закріпленням революційних настроїв і зусиль українського народу щодо реалізації свого політичного й національного самовизначення. Ці історичні уроки залишилися не вивченими, оскільки українська еліта сьогодні теж не забезпечила реалізацію здобутків Українських революцій 2004 і 2014 років. Втім курс на всесторонню європейську інтеграцію Українського народу з його особливостями християнського світобачення може стати належною морально-етичною основою для національного самовизначення нового типу, з християнським духовним і соціально-культурним змістом і адекватними політико-правовими формами його легітимізації.

The article examines the origins, content, forms, methods of implementation and negative consequences of the autonomous-federalist concept of the constitutional and legal system of Ukraine during the reign M. Hrushevsky from the standpoint of historical and legal approach, which is explained by his socialist and positivist worldview and misunderstanding aspiration to national self-determination. Besides with its self-legitimation and its state consolidation leaders of UNR constantly lagged behind. Today, these lessons remain unlearned in the course of Ukraine's European integration.