Инструментальная интерпретация крещения как благодатного средства в баптистской традиции

На фоне общепринятого представления об антисакраментализме баптистской традиции, статья демонстрирует, что инструментальное понимание крещения, как средства благодати, исторически присуще этой религиозной группе. Баптисты не соглашаются с «механическим», независящим от получателя объяснением крещения, как способа связывания материального ритуала и духовной реальности. Но интерпретируя понимания благодати, как дара, а не данности, в котором Дарующий отдает себя полностью и без остатка, они легко принимает идею крещения, как инструментального средства благодати в случае активного согласия получателя Дара.

The article proves that although usually Baptists looks like antisacramentalists, the early confession of faith clearly demonstrates the
sacramental character and language of the Baptist understanding of water
baptism. For the Baptist tradition, an instrumental understanding of baptism
is not alien, they agree that baptism is as a means of grace, and this article
clearly demonstrates it. Baptists do not really agree with the «mechanical»
understanding of baptism, as a means of conveying grace, regardless of the
faith and attitudes of the candidate for baptism. They do not believe in the
understanding of baptism as a way of linking material ritual and spiritual
reality automatically and reject the idea of conveying grace by the baptismal
process itself as ex opere operato. However, they often interpret the
understanding of grace as a gift, not a givenness. In Sacramental Gift, the
Giver gives himself completely and without a trace, and in this sense the
Baptists agree with the idea of baptism as an instrumental means of grace. But
this happens only if the recipient of the Gift actively agrees. Thus, the article
shows that Baptists reject only the instrumental action of grace without the
faith.
The author of the article draws attention to the fact that in many earlier Baptist Confessions of Faith, baptism is treated as a sign of grace, which is
close to the classical understanding of this sacrament by Augustine and the
entire Western Christian tradition. Thus, the explanation of baptism as a gift
of grace, and not of givenness, becomes the basis for dialogue with other
traditions. The consideration of baptism as Gift, in which Giver gives himself
completely and without remnant, is close to theological understanding in
this tradition, because in this case in the sacrament of baptism the candidate
for baptism receives the Gift – Christ Himself, because He is immersed in Him.

На тлі загальноприйнятого уявлення про антісакраменталізм
баптистської традиції, стаття демонструє, що інструментальне
розуміння хрещення, як засоба благодаті, історично притаманне цій
релігійній групі. Баптисти не погоджуються з «механічним», незалежним
від одержувача поясненням хрещення, як засобу зв’язування матеріального
ритуалу з духовною реальностю. Але інтерпретуючи розуміння благодаті,
як дара, а не даності, в якому Дарувальник віддає себе повністю і без
залишку, вони легко приймають ідею хрещення, як інструментального
засобу благодаті в разі активного згоди одержувача Дара