СЕМІОЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ КАЗОК Р. КІПЛІНГА

На основі концепції текстуально-лінгвістичного та функціонального підходів до перекладу в цій монографії
розглядається методологічна основа перекладу авторської казки. Враховуючи міждисциплінарні знання, дослідження
запроваджує теоретичне обґрунтування семіолінгвістичного підходу до аналізу художнього перекладу. В ролі окремого
прикладу для ілюстрування висновків, яких доходимо у роботі, було обрано українські переклади збірки Р. Кіплінга
„Just So Stories”.
Для аналізу та опису будь-якого явища, що розглядається як знак, було розроблено відповідну концепцію та
термінологію. Фактори, що визначають знаки різних рівнів, було приведено в інтегровану систему, внаслідок чого було
ідентифіковано мікро-, макро- та мегазнаки. У монографії демонструється, як здійснюється перекладацький вибір
відповідно до семіосфери перекладача. Метод, обґрунтований у дослідженні, дає змогу глибше зрозуміти семіосферу
автора та окремих перекладачів, ніж це може запропонувати виключно лінгвістичний підхід до перекладу, а також дає
можливість розглянути передачу засобами цільової мови позначуваного, яке збагачене ексталінгвістичними елементами.

Based on the concept of text linguistic and functionalist approaches to translation, the monograph discusses a
methodological background for the translation of author’s fairy-tales. The research substantiates a theoretical basis for a
semiolinguistic approach to the analysis of fiction translation, considering cross-disciplinary expertise. Ukrainian translations of
R. Kipling’s collection „Just So Stories” were chosen as a particular example to illustrate the conclusions drawn in the paper.
Relevant concepts and terminology were developed for analyzing and describing any phenomenon which is considered
as a sign. The factors which determine signs of different levelswere brought into an integrated system resulting in identification
of micro-, macro- and megasigns. The monograph shows how translation choices are made according the the translator’s
semioshere. The method, suggested in the research, provides a more comprehensive viewof the semioshere of authors and of
individual translators than a purely linguistic approach to translation can do and envisages rendering the signified, enriched with
extralinguistic elements, by means of the target language.