Пізнання як навчання: спроба історико-філософської розвідки

Пізнання істини як вірного (адекватного) знання про навколишній природний і суспільний світ тривалий час (від первісної міфології до філософії кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст.) сприймалося як дзеркалоподібне «копіювання» («схоплювання», «пов торювання» і т.п.) людською свідомістю якихось зовнішніх предметних «реалій» («зустріч зовнішнього
подібного з внутрішнім подібним» — античність; віднаходження схованого — «сокровенного» — у тексті «Св. Письма» Божественного «одкровення» про світ; «перенесення» з природи, або з об'єктивного духу у людську голову відомостей про об'єктивну реальність — середні віки і Новий час тощо) — «техніка» подібного «виокремлювання», «вилущування», «перенесення» ззовні у людську свідомість
«об'єктивної істини» і розумілася як пізнавальний процес. Із виникненням «діяльнісної» (на противагу «дзеркально відображувальній») теорії пізнання
(кантове вчення про «продуктивну уяву», марксове вчення про практику і його
прагматиського різновиду, феноменологічно екзистенційна концепція
інтенційно творчого «конституювання» істини та ін.) точки зору на пізнання(друга половина ХІХ — ХХ ст.) утверджується уявлення про суть і джерела істини і формується нова педагогіка як мистецтво навчання творчим навичкам
формування істинних знань.

Cognition of truth as the right (adequate) knowledge about the surround ing natural and social being (from the primitive mythology to philosophy of the end of 18 th begining of the 19 th century) has been perceived for a long time as a mirror «copying» («catching», «repetition», etc.) by human consciousness
of one or other external objective «realities» (meeting of «external similar with the internal similar» — antiquity; searching for «hidden» — «innermost» — in
the text of «Holy Scripture» God's revelation about the world; «transition» from nature, or from objective spirit of the news about the objective reality into the human being's head — middle ages and New time, etc.) — «techniques» of such «extraction», «husking», «transition» of the «objective truth» from the outside into the human consciousness has been comprehend as a cognitive process.
With the origin of the «activity» (in contrast to the «mirror reflective» one)
comprehension theory (Kant's teaching about «productive imagination», Marx's teaching about the practice and its pragmatic variety, phenomenological and existential concept of intentional and creative constitution of truth, etc) in the view of cognition (second part of the 19–20 th centuries), it is affirmed the idea about the essence and sources of truth and the new pedagogy as an art of skills training in forming the true knowledge is appeared.