Політика розвитку фізичної рекреації в зарубіжних країнах

Вступ і мета дослідження. Оскільки більшість відомих рішень для боротьби з пандемією гіподинамії діють у багатьох секторах, широкомасштабне впровадження політики сприяння фізичній активності може сприяти досягненню деяких ширших суспільних, економічних, гуманітарних і глобальних пріоритетів нашого часу.
Мета дослідження – визначити особливості формування та реалізації політики сприяння розвитку фізичної рекреації в зарубіжних країнах. Матеріал і методи дослідження. Дослідження проводилось у Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. Використані загальнонаукові принципи: історизму, аналізу, синтезу, узагальнення та індукції, методи: інструментальний, інституціональний, діяльнісний, порівняльний та ін. Результати. Підвищення глобального рівня фізичної активності та збільшення просторів фізичної рекреації вимагає повернення до належної практики охорони здоров’я шляхом впровадження добре організованих, трансформаційних, багатосекторальних стратегій. Висновки. Стимулювання фізичної активності та досягнення деяких ЦСР концептуально пов’язані між собою та підтверджуються переконливими доказами.

Because most of the known solutions to the physical inactivity pandemic are multi-sector, the large-scale implementation of physical activity promotion policies can contribute to some of the broader societal, economic, humanitarian, and global priorities of our time. Stimulating physical recreation can help achieve the goals of the sustainable development agenda. Revealing the benefits that physical recreation promotes can be a powerful strategy to achieve the priority of «health in all policies» worldwide.
The purpose of the research is to determine the peculiarities of the formation and implementation of the policy of promoting the development of physical recreation in foreign countries. Material and research methods. The study was conducted at the Dnipro State Academy of Physical Culture and Sports. General scientific principles used: historicism, analysis, synthesis, generalization and induction, methods: instrumental, institutional, activity, comparative, etc. The results. Increasing the global level of physical activity and increasing the spaces for physical recreation requires a return to good health care practices through the implementation of well-organized, transformative, multisectoral strategies. This is evidenced by the interdisciplinary nature of strategies that have proven their effectiveness in promoting the development of physical activity. adopting a cross-sectoral, systemic approach with strategies aimed at making healthier and more sustainable mobility options more attractive will be essential to success. Immediate measures for the development of recreational space can be based on the recent experience of some cities in creating car-free zones with the simultaneous expansion of the infrastructure of active traffic and public transport. Conclusions. Promoting physical activity and achieving some SDGs are conceptually linked and supported by strong evidence. In almost every case, real behavior change at the population level requires complex multi-component, multi-sectoral approaches. Across different types of cities, some physical activity strategies may be relatively feasible and often popular, but our results suggest that they may have limited effects on population physical activity levels and climate change mitigation if implemented without complementary approaches that highlighted by the author.