Современная образовательная парадигма в контексте социальных и культурных изменений

У статті розглядаються проблеми ціннісно-смислових трансформацій у контексті глобалізації як засад становлення нової освітньої парадигми. Порушується питання про збереження освіти як процесу «окультурення»
людини. У зв’язку з цим пропонуються підходи до переосмислення освіти як соціокультурного інституту, її соціальних функцій та ролі у становленні особистості.Показана суперечність тенденцій уніфікації та стандартизації, що супроводжують глобалізацію. Стверджується доцільність не тільки підтримувати динаміку інноваційних пропозицій щодо реорганізації та реформування системи, але й стримувати обвал традицій, зокрема через стандартизацію освітнього процесу і технологій, уніфікацію інформаційних та програмних продуктів. Оскільки складність і різноманітність культурних і освітніх практик обумовлює наявність ціннісно-смислового та організаційно-структурного ядра, призначення якого полягає не в приведенні їх до
«загального знаменника», а у формуванні сучасної картини світу як основи колективної ідентичності, що надає сталості соціуму й системі освіти. Розглядаючи освіту як національний проект, автор пропонує страте-
гію інноваційного розвитку, що базується на узгодженні механізмів самоорганізації та управління усіх секторів соціокультурного простору. Аналізуючи альтернативні стратегії розвитку в умовах глобалізації – «за моделлю ринку» та «за моделлю культури» – автор розкриває багатоаспектну ефективність останньої. У цьому контексті розглядаються проблеми ідентичності в суспільстві знань («окультурення ідентичності»), віртуалі-
зації освітнього простору, професійної й соціокультурної компетентності особистості.

The article is devoted to the problem of transformation the values and meanings
in the context of globalization where the mentioned issues is viewed as basis
for developing a new educational paradigm. Some approaches have been suggested
to reassess the education as a social and cultural institute, its functions and role
in personality’s development.
It has been pointed out at contradiction between two main tendencies – unification
and standardization –which follow the globalization. It is argued not only
to maintain the dynamics of innovative projects regarding the reorganization and
reformation of a system but to control the falling-off the traditions, in particular
through standardization of an educational process and technologies, unification
of information and programming. The complexity and diversity of cultural and educational
practices stipulates the existence of value-meaning and organizationstructural
core, the aim of which is to create a present-day pattern of world as a ground
for collective identity that contributes to stability in a society and education. By considering the education as a national project the author puts forward
the strategy of innovative development based on bringing together the mechanisms
of self-organization and management of all sections of social-cultural area. The
author analyses two alternative strategies in the context of globalization – «market
model» and «cultural model» – and points specifically at the multi-aspect efficiency
of the last one. In this sense the problems of identity in a society of knowledge
(«educated identity»), virtualization of educational area, and professional and
personality’s social-cultural competence are examined.